МЕЛЬНИК СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ 

     Сергій Іванович Мельник народився 22 лютого 1965 року, у мальовничому селі Моломолинці, яке славиться своїми просторими та безкрайніми полями, які влітку покриті червоними маками та зачаровують своєю красою, ними можна милуватись ідучи на річку, в сад, або ж просто проїжджаючи поряд.
     А ось річка Бужок, яка простягається вздовж всього села, не давала спокою Сергійкові, він завжди ходив купатись та просто посидіти біля неї, адже вона своїм хлюпотінням надихала його на мрії.
     Швидко пройшло дитинство, яке він завжди згадує із усмішкою на обличчі.
     Батько Сергія працював ковалем, і мав велику повагу серед односельчан, тому хлопець завжди брав із нього приклад, пишався своїм талановитим та працьовитим батьком.
     Мама Ольга працювала в колгоспі, як і батько привчала сина до праці.
     Прокинувшись вранці, сонячні промінчики вже пестили Сергійкове обличчя та віщували йому гарний день, адже сьогодні він іде у перший клас, та зможе вести активну діяльність впродовж свого навчання у восьмирічній школі.
     Обстановка у школі приваблювала хлопця тому, що у ній було багато цікавих історичних речей, які були важливою пам'яткою для всього села. Навчання для Сергія було доволі важливим, адже мріяв вступити до престижного вузу у великому місті, тому весь овій вільний час використовував із користю.
     Вже навчаючись у старших класах юнак брав активну участь у різних заходах школи. Постійно їздив на олімпіади із точних наук, де завжди посідав призові місця.
     Також невід'ємною частиною життя був спорт, Сергій вважав, що хлопець має бути не тільки розумним, а й сильним.
     Тому декілька разів на тиждень, залишаючись після уроків із однокласниками, вони йшли на стадіон та грали у футбол. Він охоче чекав зиму задля того, щоб разом із друзями грати у хокей та просто провести цікаво час.
     Але все ж таки на відміну від своїх ровесників, більш поглиблено вивчав предмети, проводячи свій позаурочний час у сільській бібліотеці.
     Мабуть, така жага до праці перейшла йому у спадок від дідуся Федора, який будучи на одній нозі, кожного дня пішки йшов до своєї роботи, де працював на водяному млині.
     Односельчани завжди дивувались, як будучи на одній нозі, можна ходити на роботу? Та він відповідав, що робота для нього найголовніше і без неї йому буде ще гірше.
     Проживаючи біля річки Бужок, Сергій часто полюбляв рибалити, інколи з батьком, коли у того був вільний час, а інколи й сам. Саме ця вузенька річечка була для хлопця натхненням та поштовхом щось робити, вода його просто зачаровувала.
     У дитинстві, як і більшість однолітків, Сергій мріяв стати льотчиком. Неподалік на околиці Старокостянтинова базувався полк пілотів. Він міг годинами спостерігати за польотами літаків, уявляючи себе на місці пілота. Тоді він мріяв стати лише курсантом авіаційного училища. І може воно так би й сталось, якби не дядько Сергій, який працював бухгалтером на фабриці. Шанований односельчанами, він теж став для малого хлопця взірцем. Тому на запитання батьків: «Ким ти хочеш бути?», Сергійко несподівано впевнено відповів: «Буду як дядько Сергій». Аби довести усім, що це не жарт, хлопець всерйоз взявся за книжки. Незважаючи на те, що юнак у школі був «хронічним відмінником», підготовка до вступу у навчальний заклад виявилась нелегкою. Сергій навчаючись уже останній рік у школі, хотів більше дізнатись про навчальні заклади, які є у місті Хмельницькому. Одним із таких став Хмельницький кооперативний технікум. І незважаючи на те, що хлопець був із села, він із легкістю вступив на спеціальність «Бухгалтерський облік» тому, що був достатньо підготовленим.
     Студентське життя йому подобалось, адже здійснилась його мрія і він став студентом одного з найпрестижніших технікумів. Його і тут не покидала наполегливість до навчання, хлопець допомагав своїм одногрупникам, брав активну участь у студентському самоврядуванні, цікавився шах-матами, в які грав зі своїм вчителем фізкультури. Звісно ж технікум він закінчив з відзнакою.
     Після чого Сергій вступив на навчання до Хмельницького технологічного інституту, де продовжував вивчати свою професію бухгалтера.
     З першого курсу хлопця призвали до армії. Інших, зважаючи на соціальний статус батьків, не чіпали. Цю несправедливість він відчув на собі особливо гостро. Хоча тепер, оглядаючись назад, вважає, що служба була доброю «школою мужності».
     Через рік повернувся до вузу загартованим, з певним життєвим досвідом, юнаком. До нього дослухались, з його думкою рахувалися. І коли почали впроваджувати студентське самоврядування, Сергія Мельника обрали студентським деканом. Це були перші кроки в системі самоврядування. Звичайно хлопцеві це подобалось, адже він помічав, що він стає лідером серед однокурсників, і це не могло його не радувати. До нього звертались за порадою чи просто гарним словом. На третьому курсі Сергій одружився. Познайомився з Тетяною ще солдатом. Дівчина запала у душу і згодом любов поєднала їхні молоді серця назавжди.
     Випуск співпав ще з однією важливою подією у житті Сергія Мельника - у нього народився син Юрко.
     Він почував себе щасливим батьком та коханим чоловіком і розумів, що тепер у нього є про кого піклуватися. Не гаючи часу, він влаштувався на роботу, працював економістом планово-фінансового відділу, бухгалтером 2-ї категорії відділу бухгалтерського обліку та звітності, Хмельницького облжитлокомунуправління, де зарекомендував себе гарним спеціалістом. І поважав свій колектив тому, що це була гарна команда, яка готова була в будь-яку мить допомогти.
     Пізніше він став вже бухгалтером І-ї категорії, провідним бухгалтером управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації.
     За свої старання та гарні навики був призначений на посаду заступника завідуючого фінансовим відділом Хмельницької міської адміністрації.
     Сергій надзвичайно швидко просувався по кар'єрних сходинках, і уже в 1994 році переведений на посаду заступника завідуючого фінансовим відділом - начальника відділу економічного аналізу і планування Хмельницького міськвиконкому.
     Того ж року призначений на посаду завідуючого фінансовим відділом.
     Як і у школі, так і на роботі завжди намагався бути лідером. І незабаром уже став заступником Хмельницького міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради - завідуючого фінансовим відділом.
     Сергій Іванович настільки поринав у свою діяльність, що рік за роком отримував підвищення.
     Саме з 2000 року працював керівником департаменту місцевих фінансів, заступником голови Секретаріату Спілки лідерів місцевих та регіональних влад України, менеджером проекту «Реформування міжбюджетних відносин». Брав також активну участь в розробці Бюджетного кодексу України.
     Звичайно роботи у Сергія Івановича було доволі багато та нелегкої, але все ж таки він брав активну участь у вихованні свого сина, який пишався успіхами свого батька і брав приклад із нього. Хлопець також гарно навчався у школі та займався спортом, як колись його батько. Юрій намагається бути схожим на свого батька, адже він для нього є гарним наставником.
     Мельник Сергій Іванович вже з липня 2002 року обіймав посаду заступника начальника Департаменту з бюджету Міністерства фінансів України. Того ж року був призначений начальником Головного фінансового управління Хмельницької облдержадміністрації, а у 2003 році - заступником голови Хмельницької обласної державної адміністрації.
     Сергій Іванович усе життя мріяв, щоб усі люди були забезпечені та могли гідно відстоювати свої права. І ось у нього з'явилась можливість це зробити. У липні 2006 року він був обраний Хмельницьким міським головою, а також увійшов до складу правління Асоціації міст України.
     За свої великі заслуги нагороджений орденом Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня.
     У 2007 році Сергію Івановичу присвоєно почесне звання «Заслужений економіст України». Йому довелось чимало попрацювати аби досягти таких успіхів у своїй роботі. Він розумів, що потрібно було підіймати своє місто на більш високий рівень розвитку.
     Сергій Іванович доклав багато зусиль, робив усе можливе би покращити соціальний, культурний та фінансовий рівень.
      Ось наприклад, у мікрорайоні Гречани був збудований спортивний майданчик, на якому дітлахи могли гарно проводити час. У 2009 році цей майданчик почали розносити по частинах і на його місці почали будувати гаражі. Звичайно, це обурило мешканців і вони звернулись допомогою до Сергія Мельника, який взявши це до уваги, допоміг відновити дитячий майданчик.
     Не менш важливим питанням є проїзд у транспорті, адже у Хмельницькому проїзд у тролейбусі коштує 1 грн., зараз, на жаль, таких цін уже не існує в жодному з українських міст, тому ми маємо цим також пишатись.
     Не забуває Сергій і про старше покоління, людей, які теж потребують у захисті. Допомога надходить у всі медичні заклади, школи, дитячі садки, дитбудинки.
      Звичайно, голова міської ради піклується і про культуру свого міста. Споруджено пам'ятник Івану Франку в парку, Григорію Сковороді (на території університету «Україна»), скульптурну композицію «Український мотив» біля кінотеатру Т.Шевченка, які вдало вписалися в міський ландшафт.
     Також діти, які займають І місця на олімпіадах: районних, обласних, всеукраїнських, мають змогу поїхати на відпочинок до табору або ж на море, і все це завдяки підтримці Сергія Івановича.
     Міський голова спокійно ставиться до будь-яких проблем та завжди приймає правильне рішення щодо їх втілення. Завдяки своїй надійній команді, разом з якою він уже працює пліч-о-пліч багато років.
     Наше місто може з гордістю сказати, що ми є в безпеці і в нас є гарний наставник.
     А наш навчальний заклад пишається своїм випускником. Сергій Іванович доволі часто відвідує наш коледж і дає гарні настанови для майбутніх спеціалістів, він ділиться із нами своїм досвідом. А ми ж із радістю слухаємо його виступи та робимо для себе певні висновки.

ГЕРЕГА ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ 

Благословенна щедрість! Все від неї, Від щедрості думок, сердець і рук.
Василь Симоненко

     Приємно усвідомлювати, що у нашого навчального закладу є випускники, які завжди повертаються до рідної альма матер, першого Храму знань, науки, формування життєвої позиції та ставлення до життя. Один із них – Олександр Володимирович Герега, визнаний топ-менеджер сучасного українського бізнесу, яскравий представник бізнесової еліти, меценат і благодійник.
     Герега Олександр Володимирович перші кроки в професію зробив у Хмельницькому торговельно-економічному інституті (на той час – Хмельницькому кооперативному технікумі).
     Навчався з 1987 по 1990 рр. за спеціальністю організація і управління кооперативної торгівлі. Економіка, фінанси, менеджмент, сфера торгівлі – саме ці напрями виявились найбільш бажаними для розумного, допитливого, енергійного юнака, а управління та основи психології були улюбленими його дисциплінами. Олександр наполегливо вивчав французьку мову і дуже відповідально ставився до проходження практики, вважав її головним критерієм глибини та відповідності отриманих знань.
     Він запам’ятався викладачам, перш за все, надзвичайно елегантним зовнішнім виглядом: чорний костюм, біла сорочка і чорний метелик. Не раз наші педагоги, зокрема куратор групи – Маргарита Вітінська, згадують молодого, завзятого студента, який яскраво виділявся із веселої, непосидючої когорти охочих вивчати різні науки.
     Бібліотекарі пам’ятають допитливого студента, який залюбки мандрував у незбагнену країну книг: детально вивчав підручники професійного спрямування, а також захоплювався золотим фондом світової художньої літератури.
     Юнак був товариською людиною, мав багато друзів, брав активну участь у житті групи та технікуму. Грав на гітарі, гарно співав та брав участь у підготовці і проведенні вечорів. Тонко відчував несправедливість і завжди намагався відстоювати свої права та права товаришів.
     Обираючи власну стратегію самореалізації, Олександр Володимирович був однозначний – лише приватна бізнесова ініціатива. Проте, його талановита, творча натура шукала нестандартних життєвих рішень, тієї ніші у бізнесі, яка була б ефективною, інноваційною, а головне – потрібною людям, такою, що могла б змінити їх життя на краще, відкрити новий стандарт якості обслуговування та життя.
Олександр Володимирович завжди був і залишається людиною, яка прагне гармонії і досконалості – як особистісної, так і в стосунках з рідними та друзями. Він щасливий, що поруч – кохана дружина Галина Федорівна, серце родинного бізнесу, вірна супутниця життя, однодумець, порадниця і бізнес-партнер Гереги, отже, втілення ідеалу сучасної сім’ї – щасливої та успішної, цікаво, що Галина Федорівна – випускниця Львівського кооперативного технікуму, а виробничу практику проходила у ресторані «Веселка» тодішньої Хмельницької райспоживспілки).
     Бізнесовий продукт подружнього тандему – вітчизняна мережа гіпермаркетів будівельних матеріалів «Епіцентр». Цей проект поєднав у собі масштабність, науковість, нові критерії якості торгівлі, технології і концепції сучасного менеджменту та маркетингу, зорієнтованих на запит суспільства.
     Подружжя нестримно рухається вперед, ризикують, як належить справжнім бізнесменам: саме у часи кризи вони не побоялися відкрити один із найбільших у світі будівельних гіпермаркетів, який у 2009 р. був занесений до Книги рекордів Гінесса за свою масштабність (його загальна площа – 56 тис. кв. м.). Таких будівельних гіпермаркетів – 30. Це перша, і найпотужніша вітчизняна мережа.
Секрет успіху подружжя полягає також у пам’яті про своє коріння, постійній турботі про рідний край, рідну альма матер, щире меценатство, як глибинний поклик душі.
     Заслужений працівник сфери послуг України - Олександр Володимирович – людина, яка впевнено викарбовує шлях до успіху, неординарна особистість, здатна гуртувати навколо себе людей заради спільної благородної мети.
     Виключне місце у житті та меценатській діяльності Олександра Гереги посідає саме наш навчальний заклад – ХКТЕІ.
     Саме тут були осягнені основи обраного фаху, через призму бачення наших талановитих педагогів засвоєні закони професії та закономірності буття, саме тут Саша прочитав і зрозумів глибинні мотиви «Фінансиста» Теодора Драйзера.
     Лише щира і самовіддана реалізація головного принципу нашого навчального закладу – «виховання особистості через любов до студента» - оцінена сьогоднішніми студентами і учорашніми випускниками, здатна викликати у людей бажання повертатися сюди знову і знову. Із найвідповідальніших закордонних подорожей Олександр Володимирович поспішає на зустріч випускників у 2005 та 2010 роках, на святкування 50-річчя коледжу у 2007. Так повертаються лише до рідних, близьких порогів, святих для серця місць, де започаткувалось щось неймовірно важливе, де чекають педагоги – глибоко шановані, мудрі, людяні.
     Якою глибокою повагою мають бути пройняті стосунки між колишнім студентом та викладачами, якщо і через десятиліття Олександр Володимирович запрошує своїх педагогів, першого проректора інституту Л.М. Коваль на відкриття кожного нового гіпермаркета «Епіцентр»!
Свою відданість та любов до рідного кооперативного Олександр Герега демонструє справами. Усі, хто вперше переступає поріг нашого навчального закладу, вражені красою та комфортністю, вишуканим дизайном та облаштованістю фойє, лекційних та комп’ютерних аудиторій та аудиторій для практичних занять.
     Бібліотека, яка є справжнім храмом науки і краси, пробуджує відчуття величі науки; інноваційні технології навчання, якими оснащені численні аудиторії, продуманість кожного елемента. 
     Усе це є результатом меценатської діяльності подружжя Герег, втіленням цінностей, якими керуються Олександр Володимирович та Галина Федорівна: здобутки заради майбутнього, вкладення в найсвятіше – якісну освіту молоді, прояв щедрості та благородства душі, приклад високої моралі, мудрості, людяності сьогоднішнім студентам.
     Попри надзвичайну зайнятість, Олександр Володимирович, який винятково уважно ставиться до проблеми сьогоднішньої освіти, майбутнього української молоді, завжди знаходить час для спілкування як зі своїми колишніми викладачами, так і з сучасним студентством.
     Як мить пройшла майже чотирьохгодинна зустріч з нашим видатним випускником у лютому 2012 р. в стінах нашого навчального закладу, яка назавжди запам’ятається як юним, так і сивочолим своєю щирістю, відвертістю, якоюсь важкозбагненною справжністю, яку випромінює Олександр Герега.