Шляхетність, галантність, вишуканість, дами, кавалери, канделябри, паркет, бал – усі ці слова миттєво переносять нас у романтику вісімнадцятого століття … Але хіба романтики зникли? Адже серед одвічних цінностей і основ нашого Буття саме кохання і краса є крилами натхнення птаха, що іменується Життям…
     12 майстер-класів для 42 пар юнаків і дівчат – студентів Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту, вишукані вокальні і хореографічні композиції, елегантна розповідь чотирьох муз про традиції балу та історію трьох танців основної програми – полонезу, вальсу, менуету; романтична музика, розкішний бенкетний стіл, сервірований неперевершеними майстрами кафе «Меркурій» та студентів спеціальності «Готельно-ресторанна справа», зрештою – справжній граф та графиня – господарі свята, розпорядник балу та ніжний янгол кохання – такий невеликий перелік умов яскравого дійства, що охопило інститут надвечір 13 лютого 2013 року, напередодні такого улюбленого у своїй ніжності і доброті дня Святого Валентина.
     Це дійство – логічний взірець досягнень науково-педагогічного колективу та студентства у межах реалізації проекту «Від мистецтва до освіти і науки», започаткованого ректоратом інституту та народним артистом України Миколою Опанасовичем Балемою 2009 року.
     Ініційований студентським Віче інституту бал виявився багатоетапним дійством підготовки та використання знань з історії мистецтва, етикету, музики, хореографії, ресторанної справи, менеджменту, паблік рілейшенз і навіть фінансів для студентства та приємною несподіванкою для науково-педагогічного колективу й адміністрації, які за два дня до початку дійства отримали елегантні запрошення з окресленням дрес-коду.
     Цього вечора домінуючими у актовій залі ХКТЕІ були червоний і золотий – кольори енергії, пристрасті, емоцій, життя – імператорські кольори!
     Вишукані мелодії Рахманінова у виконанні Олександра Журавльова сповнювали саме повітря якимось піднесеним, душевним трепетом, а величезне червоне серце з конфетті у золотому обрамленні, висипане на підлозі танц-полу, на який сьогодні перетворилась актова зала інституту, завмирало у швидкому очікуванні перших гостей.
     Вони прибували – і одразу опинялись у вирі привітань і компліментів, вишуканих реверансів, поклонів та уважності – адже лише так справжні аристократи зі своїм почтом зустрічають бажаних гостей. Граф і графиня балу (Богдан Бугаєнко та Ольга Ткач), розпорядник балу – неперевершений у елегантності Дмитро Поліщук, чотири ніжних музи балу – Ірина Мельник, Анастасія Антоненко, Юлія Красій, Тетяна Барановська та ніжний янгол кохання – Анастасія Столярчук стали головними дійовими особами вечора напередодні Дня Св. Валентина. Хор «Прибузькі солов’ї» виконав першу композицію вечора і свято розпочалось!
     Першим танцем вечора, танцем, із якого традиційно розпочинається справжній бал, став полонез. Муза історії – Кліо та танцю – Терпсихора, розповіли гостям, що прийшов цей танець до нас із Польщі. У Франції його називали полонезом,  а в Росії – «ходячою розмовою», оскільки під час танцю можна було вести бесіду. Це танець істинно лицарський, танець, в якому кожен жест кавалера підкреслював його поклоніння перед прекрасною дамою. Це було своєрідним освідченням в коханні, сповнене великою внутрішньою гідністю і тактом. 

     Елегантна танцювальна композиція змінилась виконанням ліричного українського романсу «Чорнії брови, карії очі», виконаного викладачем інституту Віталієм Бецом. А за ним – настав час другого відомого бального танцю – менуету. Музи розповіли гостям свята, що це – танець церемонних поклонів: чинний, суворий, красивий, справжній француз, аристократ за походженням. Його відрізняють дивовижні фігурні, невимушені поклони.
     Вишуканість та аристократичність менуету змінилась чарівною та глибокою лірикою геніальної Ліни Костенко. Ліричні героїні цієї поетеси кохають ніжно, віддано, але це прекрасне почуття не затьмарює їм світу, не відбирає розуму, не робить слухняними і покірливими. Воно може принести сльози чи щасливу посмішку, горе чи радість, але ніколи не зможе примусити людину забути, хто вона є і яке її призначення на землі… Один із кращих взірців любовної лірики Ліни Костенко – поезію «Моя любове, я перед тобою», продемонструвала усім Анастасія Столярчук.
     Лише стихли аплодисменти, коли неперевершена графиня розпочала розмову про короля. Звичайно ж, короля танцю – вічно молодий вальс … Сум, веселощі, захоплення, роздуми – все може виразити цей танець. В цьому причина його популярності, а також – чудова музика Штрауса, Чайковского, Глінки, Прокофьєва, що презентує нам кращі вальсові мелодії.
     А далі був вальс-сюрприз, вальс-подарунок, коли під вишукану композицію Штрауса учасники балу запросили до танцю тих, хто і є еталоном вишуканості, інтелігентності, смаку і інтелекту – своїх наставників-викладачів.
     Муза любовних пісень Ерато розповіла, що саме на вальс, у окремих випадках, дамам дозволяється запрошувати кавалерів. Зародилася ця традиція у Відні (батьківщині віденського вальсу). В кінці 19 століття найважливішою подією в придворного життя був «Придворний бал», на який усі дами обов’язково приходили в масках. Маски надавали нальоту таємничості та гри, для повної реалізації якої і було потрібно, щоб запрошували на танець саме дами. Дами традиційно були одягнені в білі сукні, і коли оголошувався танець, на який дами запрошували кавалерів, зал ряснів білим кольором. 
     Вальс! Вогненний і ніжний, він прожив життя, сповнене пригод, пізнав заборон і запаморочливої популярності. І все-таки він підкорив світ! Вальс танцювали повільний і швидкий, у п'ять «па», вальс-міньйон, двокроковий російський вальс, але найулюбленіший та популярний вальс – на три «па».
     І саме такий вальс танцювали пари-метелики у залі, при мерехтливому світлі свічок, під вишукану мелодію «Ніжність» Рахманінова …
     А далі знову була неперевершена лірика Ліни Костенко, адже почуття любові, можливо, як жодне інше, прагне висловлення. Хоча здається, усі нюанси любовних почуттів уже зафіксовані в поетичному слові, але в поезії Ліни Костенко ми відкриваємо щоразу нові, неповторні грані цієї теми. Тому й вірші поетеси звучать, як пісня. І саме пісня «Очима ти сказав мені – люблю» у акапельному виконанні Крістіни Сльоз спричинила сльози на очах глядачів та щирі «Браво!»
     Завжди стриманий у почуттях власною аристократичністю, граф зауважив, що можна симпатизувати сотням, захоплюватися десятками, та кохати можна тільки одну людину, тільки всім серцем і тільки назавжди… А головне – говорити про свої почуття, складати коханим оди та співати серенади – відповіла йому юна графиня. А далі була справжня ода коханню, що змусила усіх аплодувати стоячи – бо тільки такої винагороди заслуговувала композиція «Він чекає на неї» у виконанні неперевершених Вадима Мусієнка та Дмитра Паничика…
     – Здавалося б, що тут такого – герої роману пишуть один одному листа? Здається, звичайна справа. Але,  це тільки на перший погляд.
     – І найкраще листи пишуть жінки – вони це роблять так майстерно, що потім усе життя ми, чоловіки, шкодуємо за втраченим коханням!
     Невимушений діалог графа та графині став лише прелюдією до драматичного «Листа Тетяни до Онєгіна» у виконанні Олександра Ярового та Карини Горбатенко. 
     Завершувався вечір театралізованою композицією у виконанні хореографа інституту Ірини Веретко, Вадима Мусієнка та хореографічної студії «Модерн».
     Напевне, у кулуарах кожного балу таємно визначають: хто ж став сенсацією дійства? Таємне журі цього разу оприлюднило свою думку і «Найвишуканіщою Леді» стала Юлія Штокалюк, «Найгалантнішим кавалером» – Борис Мартинюк, а «Найгармонійнішою парою балу» – Солом’яний Олександр та Стратійчук Анастасія.
     Догорали свічки, а душа сповнювалась емоціями піднесення і мелодіями краси – уособленням спільних відчуттів стали слова нашого ректора, Людмили Миколаївни Коваль – слова захоплення і підтримки, мудрості і доброти, а головне – віри – у щасливу долю кожного, адже юні леді та джентльмени – студенти нашого інституту – демонстрували сьогодні вищі, найдостойніші якості високого стилю стосунків, поваги, етикету, шляхетності, величі людської Особистості. 

     P.S. Геніальний Олександр Довженко зауважив колись: «Найсвітліша краса людини в труді». Яскраві заходи і дійства, мистецькі, літературні, театралізовані вечори і концерти, що є наскрізною традицією у ХКТЕІ, викликають у багатьох запитання: чим зумовлена така увага до мистецтва у ВНЗ економічного профілю? Відповідь істинна у своїй простоті – інтелектуальне виховання має бути одним із базисних завдань вищої школи сьогодення, лише досконала Особистість може стати досконалим Фахівцем! Ми переконані, що такими вони і стануть – майбутні фінансисти Богдан Бугаєнко, Марина Михайлюк, Дмитро Поліщук, Олександр Журавльов, Ірина Мельник, Тетяна Стельмах, Анастасія Антоненко, Валентина Данькова, Денис Будник, Заболотна Діана, Колісніченко Ольга, майбутні бухгалтери Наталія Суходола, Юлія Красій, Христина Сльоз, Руслан Яровий, Юрій Гнатюк, майбутній менеджер – Анастасія Столярчук, майбутній ресторатор Тетяна Барановська, майбутні товарознавці – Ольга Ткач,  Віталій Лазарук, Дмитро Паничик, Вадим Мусієнко, Каріна Горбатенко, Денис Шащук, Вікторія Левицька, Олександр Федорук, Дмитро Лещишин і ще майже дві тисячі наших студентів!
     Уклінно дякуємо усім причетним до народження ідеї, складових вишуканої композиції балу та дизайну танц-полу, збереження високих традицій танцювальної культури! Дякуємо за натхнення сердець та щирість душі, вишукану хореографію, вокал, художнє читання, неперевершену музику та неймовірний фуршет, аплодисменти та емоції!Бал завершився, але народилась традиція!І нехай береже нас усіх Святий Валентин! 

Вікторія Церклевич,
проректор з виховної роботи,
Олена Домбровська,
керівник відділу студентських об’єднань,
Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут