Олена Домбровська, керівник відділу студентських об'єднань: «Ознака культурної людини - знання минулого, вміння проектувати майбутнє і знаходити радість у теперішньому.
      Внутрішня жага пізнання і захоплення мандрівками спонукали студентське самоврядування та творчі об'єднання інституту провести виїзне засідання у форматі екскурсійної подорожі, обравши неповторний маршрут Хотин-Чернівці-Кам'янець-Подільський.
     Невелика захоплююча подорож у світ Середньовіччя, часи відважних лицарів і великих битв та місто, в якому кожен камінь дихає історією, а кожна будівля є пам'яткою архітектури.
     Сірого ранку, веселі і натхненні ми виїхали з Хмельницького. Співали пісень; день обіцяв гарну погоду; слухаючи цікаву розповідь екскурсовода про фестивалі лицарів, атракціони з повітряними кулями, ми минули Смотрицький каньйон...»
     Максим Коляда, член студентського Віче: «Під час цієї подорожі ми відвідали Хотин - невелике місто з багатовіковою історією, яке приваблює туристів мальовничими пейзажами. На в'їзді в місто приїжджих зустрічає сторожова вежа.
     Це місце називають райським куточком на планеті, з багатою культурою та цікавими традиціями.
     Коли споглядаєш чудову панораму Дністра, відчуваєш, як солодко паморочиться голова від висоти і неозорої широти ріки, на березі якої стоїть фортеця. Хотин - одне із 7 чудес України, неперевершений пам'ятник фортифікаційного мистецтва.
     Хотинська фортеця - грандіозна споруда, яка досі вражає своєю величчю і міццю. Побудована в ХІІІ-ХУІІІ ст. із найвищими замковими стінами в Україні.
     Ця фортеця - свідок численних війн та баталій, одна з найбільших і найкраще збережених в Україні та Європі. Протягом століть вона була центром розвитку ремесел і торгівлі, культури та економіки. Ця середньовічна красуня може багато розповісти тому, хто побажає вислухати її...»

     Ігор Котик, капітан команди ерудитів "Еврика" кращий гравець-інтелектуал 2013-2014 рр.: «Із занять історії нам було відомо про Хотинську війну 1620 року, а побувавши на місці самої битви, ми були вражені відчуттями. Якщо ззовні від замку віє неприступністю, то всередині він формує тяжіння до естетизації внутрішнього простору.
     Доторкнувшись до каменів цих споруд, можна подумки перенестися в сиву далеч віків, відчути їх подих, трагізм та велич.
     7 битв відбулося біля Хотинської фортеці. Більшість з них були вирішальними для долі України і Польщі, але польсько-українська перемога над турками в 1621 р. врятувала ще й Центральну Європу від їхньої агресії.
     Фортеця приваблює не тільки звичайних людей, а й науковців та кіномитців. На території фортеці було відзнято багато сцен та епізодів фільмів, в яких потрібна була лицарська атмосфера і обстановка середньовічного замку, зокрема таких як "Тарас Бульба", "Д'Артаньян і три мушкетери", "Балада про доблесного лицаря Айвенго" та ін.
     Велич цього місця справді вражає».
     Денис Хлібик, учасник хореографічної студії «Модерн»: «З Хотина ми відправились до Чернівців. Це старовинне містечко надзвичайної краси, вражає і заворожує своєю елегантністю, затишністю, історизмом... нам захотілося там залишитись.
     Чернівці сьогодні — обласний центр України. Місто уздовж обох берегів звивистого Пруту, яке впродовж віків під впливом історичних подій сформувалося як багатонаціональне та багатокультурне місто. Глобалізація зі збереженням національних особливостей, колориту та характеру, дивовижне поєднання архітектурних стилів та неповторний контраст старого центру і районів новобудов».
     Василь Кащук, член команди ерудитів «Еврика»: «Місто Чернівці здавна займає особливе місце в історії України. Поселення на території Чернівців були вже в період неоліту, а перші слов'янські поселенці влаштувалися на цьому місці ще на початку нашої ери. Прийнято вважати, що місто тут утворилося з XII сторіччя, коли в околицях поселення з'явилися земляні вали і різні оборонні укріплення.
     Перша згадка про Чернівці в офіційних письмових джерелах датована 1408 роком.
     Екскурсія по старовинному місту Чернівці дає можливість ознайомитись з ансамблем пам'яток архітектури та зачаруватись його незбагненною красою та величчю. Своєю неповторністю Чернівці зобов'язані австрійським майстрам, які прикрасили місто в ХУІІ-ХУІІІ століттях. Цілісний архітектурний ансамбль вражає своєю красою і самобутністю.
     Марія Сень, член команди ерудитів «Еврика»: «Недарма Чернівці носять неофіційну назву «Маленького Відня» - архітектурний вигляд міста вирізняється вишуканістю і різноманітністю стилів.

     На вулицях гармонійно сусідять театр в стилі барокко, вірменська церква і старовинна Синагога - така суміш створює неповторний дух Чернівців. Історичну частину міста слід розпочати з вулиці Сагайдачного, на якій розташовується Святомиколаївська церква 1607 року - найстаріша будівля міста. Недалеко звідси знаходиться костел Чесного Хреста, вежу якого використовували як пункт виявлення пожеж. Поруч - Генеральський Будинок, побудований австрійською адміністрацією в 1780 році.
     На перетині Головної і Заньковецької вулиць знаходиться красива і незвичайна церква Святої Параскеви. А на перехресті тієї ж Головної і вулиці Шолома-Алейхема розташована будівля з цікавим фонтаном у вигляді левової голови, який в народі отримав назву «будинок-корабель».
     У XIX і початку XX століття в Чернівцях стався своєрідний будівельний бум - у місті почали з'являтися красиві будівлі в стилях неоренесансу і необарокко: наприклад, залізничний вокзал».
     Віталій Лазарук, фронтмен рок-гурту «Щоденник мрій»: «Віками в Чернівцях поряд проживали різні народи. Протягом століть формувався дух Чернівців, який можна відчути тільки в цьому місті — дух багатокультурності, дух співжиття і взаємоповаги представників різних національностей.
     Тут, у багатомовному місті, було доведено, що народи можуть досягти визначних набутків у дусі спільної культури, що різні національні, релігійні спільноти можуть мирно дійти до великої загальної ідеї.
     І сьогодні, як і колись, одна з найголовніших рис міста — толерантність. Різні національності, віросповідання, політичні погляди ніколи не заважали чернівчанам жити у злагоді і взаєморозумінні. Зовсім не випадково наше місто стало колискою митців, які уособлюють і репрезентують різні національні культури.
     Славетні імена сяють на Алеї Зірок на Театральній площі Чернівців: Йозеф Шмідт, Орест Руснак, Сіді Таль, Дмитро Гнатюк, Володимир Івасюк, Назарій Яремчук, Софія Ротару, Іво Бобул, Андрій Шкурган, Ян Табачник. Красне письменство представлено славними іменами Ольги Кобилянської, Аспазії Мунте, Міхая Емінеску, Рози Ауслендер, Еліазара Штейнбарга і Іцика Мангера. В скарбницю світової культури увійшло ім'я поета Пауля Целана. Всі вони писали різними мовами, у кожного був свій неповторний світогляд і стиль, але всі вони-чернівчани. Більшість з них народилися тут, отримали освіту і сформувалися як творчі особистості».
      Анастасія Столярчук, член студентського Віче, переможець конкурсу «Студентські перлини - тобі, Україно»: «Чернівці - місто із самобутнім і неповторним колоритом збережених традицій в мистецтві та культурі, а також наявністю великої кількості пам'яток різних історичних епох і етнічних культур, багатою палітрою культурних звичаїв і традицій.
     Будь-який мешканець міста скаже, що якщо Ви побували в столиці Буковини, пройшли її вздовж і впоперек, але не побували у Чернівецькому університеті, то не до кінця дізналися про Чернівці.
     Справжньою коштовністю старих Чернівців є просто неймовірний архітектурний комплекс, особливий витвір, відомого чеського архітектора Йозефа Главки - колишня резиденція буковинських митрополитів. Зараз тут знаходиться Національний Чернівецький університет ім. Ю. Федьковича».
     Олександра Олійник, член студентського самоврядування та учасник дебатного клубу: «Радужне сяйво черепиці його дахів, гра сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчастих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих решіток викликає захоплення. В оформленні будівлі проглядаються візерунки української вишиванки, гуцульської писанки і буковинського килима.
     Будинки, побудовані у другій половині XIX сторіччя, дотепер вражають уяву естетичною завершеністю і гармонійним поєднанням різних стилів.
     Цей проект неодноразово займав призові місця на відомих конкурсах архітекторів і був, зокрема, відзначений на Всесвітній виставці у Парижі. Композиція ансамблю досить складна, але при цьому відзначається чіткістю планування. У цьому архітектурному шедеврі відчувається дух Буковини, віяння культур багатьох народів, що населяли її територію. В архітектурі видно відгомони романських і візантійських нот, стилів середньовічних замків і буковинських традицій.
      Будували резиденцію майже 18 років. При будівництві університету, яке почалося в 1863 році, в передмістях було вирито декілька кар'єрів і побудовано три заводи для виробництва цегли та кераміки, які працювали виключно на резиденцію.
     Кожна цеглина перевірялася на якість, обмірювалася на габарити і перевірялася на звук. Каменяру не дозволялося класти більше 100 цеглинок на день, аби не перевтомлювався. До будівництва підходили дуже ґрунтовно, і саме завдяки цьому будинки так добре збереглися до наших днів.
     На момент свого створення, резиденція митрополитів включала в себе церкву Трьох Святителів, будинок митрополита, монастирський і семінарський корпуси, а також будинок для приїжджих, в якому зупинялися паломники та гості митрополита. Під час другої Світової війни будівля була пошкоджена, майно вивезене, а бібліотеку спалено. І тільки після тривалої реставрації будівля знову прийняла свій первинний вигляд».
     Вадим Мусієико, соліст хору та хореографічної студії «Модерн»: «Червона зала Резиденції буковинських митрополитів, або Зала засідань Священного синоду - просто вражає! Паркет з різних порід дерев, вирізьблена стеля, китайський червоний шовк на стінах, венеціанські срібні дзеркала...

     Там панує особлива атмосфера царства знань, яку варто відвідати хоча б для того, аби сприйняти неймовірний дух цієї красивої будівлі. Нашим студентам було дуже цікаво перейняти досвід, дізнатись про традиції цього вищого навчального закладу, почути про багато інших цікавих і веселих дрібничок».
     Олена Домбровська, керівник відділу студентських об'єднань: «Після усіх відвідин, прогулянок, зустрічей і пригод ми, щасливі та вимучені, відправились до Хмельницького.
      Яка наша Україна неймовірна!!! Країна давньої історії і багатющої культури, в ній є багато місць, що являють собою історичну та культурну цінність, які становлять нашу гордість та багатство.
     Чудові враження від екскурсії залишили глибокий та пам'ятний слід у серцях і душах студентів. Це був приємний і незабутній відпочинок. Місця, які вражають своєю шаленою енергією, неповторною колоритністю та самобутністю, заворожують загадковістю та таємничістю.
     Та ми отримали значно більше, глибше, безцінне.... Шматочок гостинної буковинської душі, аромат стародавнього міста, незабутні теплі посмішки чернівчан, букет солодких спогадів та вражень....Ми усі мали змогу усе забрати, але дещо таки залишили там. Своє серце...»