Оті свічки, що опливають воском

Осіннім днем скорботних панахид,

Сприймаю мимоволі відголоском

Жахіть, що мають назву Геноцид.

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. В ній багато сторінок вписано кривавими та чорними кольорами.

Кожен із нас переосмислює нашу історію, її трагічні  сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших  таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних  жертв. Є в історії українського народу багато кривавих та складних подій, але є такі, що не можна збагнути ані розумом, ані серцем.

30 листопада студентська спільнота ХКТЕІ вшанувала пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років в межах виховної години «Пам’ятаємо кожне зерня 1932-1933-го. Найстрашніший злочин проти української нації».

Ведучі заходу Анна Сивулицька та Нікіта Дмитренко зі щемом у серці розповідали про ті страшні роки, чіпляючи серце кожного. Надзвичайно емоційними були виступи читців Анни Шушук, Уляни Гнатюк, Іллі Голіняка, Марії Гарнік, Катерини Волинець, Владислава Леськова, Оксани Шулими. Пісенними номерами вразили студентки-першокурсниці Іванна Бассараба та Наталія Пластуняк. Чуттєву хореографічну композицію виконали студентки Інна Коростовська, Ольга Бордульова, Юлія Кащук, Мар’яна Дзебчук та Каріна Кушінова.

Дякуємо за підтримку у проведені заходу викладачці історії Наталії Володимирівні Тарасові, розповідь якої вразила присутніх і ще раз переконала, що вищої цінності, ніж людське життя, неможливо уявити.

Не звільняється пам`ять. Відлунює знову роками

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки – твердині, ні храми –

Скам`янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам`яної гори

Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, ХХ століття»

І не рік, а криваве клеймо: «тридцять три».

Шануйте своє коріння, оберігайте світлу пам'ять предків, розмовляйте українською мовою, пам'ятайте тих, хто віддав найцінніше, щоб ми були вільними!