7 грудня – Всесвітній день української хустки.  Якщо вишиванка –  це український генетичний код, то хустина – оберіг та символ життя, пам’ять роду, його святиня. Споконвіку українки носили хустку, яка вважалась оберегом, символізувала любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм.
     Виявляється, що перша згадка про хустку походить із 1657 р. – з опису шведського посла, який відвідав гетьмана Богдана Хмельницького.
     До речі, популярними серед селянок були домоткані хустки, виготовлені із лляного чи конопляного полотна, прикрашені поперечними чи повздовжними кольоровими смугами. У народі їх називали «курочка Ряба». Темніші носили жінки старшого віку, а світліші та в клітиночку – молодиці.
     Хустка була «індикатором» соціального статусу жінки. Незаміжні дівчата зазвичай носили вінки або стрічки у волоссі і їм було необов’язково покривати голову. Якщо ж вони одягали хустку, то зав’язували її вінкоподібно. Після весілля дівчина обов’язково починала покривати голову.
     Також хустка позначала рівень достатку сім'ї. Її тканина та оздоблення свідчили про те, наскільки заможного чоловіка або придане мала жінка. Забезпечені панянки носили хустки з натуральної вовни або шовку.