24 лютого – день, що змінив життя кожного українця – чотири роки тому почалась повномасштабна війна. В нашу реальність ввійшли вибухи, сирени, люди в одну мить ставали біженцями, родини розділялися, міста зазнавали руйнувань. Найближче майбутнє здавалося страшним, ми рахували кожен день…

Попри пережитий терор, біль і втрати, ми вистояли – і в тилу, і на фронті. Бо вірили одне в одного і в нашу державу. Українці об’єдналися перед лицем небезпеки. Як у найскладніші моменти ми не втратили людяності, здатності допомагати, підтримувати, простягати руку тим, хто цього потребує, навіть коли самі були виснажені.

У цей день ми схиляємо голови в молитві та пам’ятаємо кожного й кожну, хто віддав своє життя за свободу, за незалежність, за Україну. Їхня жертва – вічна. Наша вдячність – безмежна.

Нехай Національний день молитви за Україну стане днем єдності, сили духу та віри. Віри в Перемогу, у справедливий мир і в майбутнє нашої держави.

РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!

Адміністрація, студентське Віче