

Сьогодні ми схиляємо голови у скорботі за мільйонами загиблих, поранених, зниклих безвісти – тих, чиї долі назавжди змінила війна.
22 червня 1941 р., о 4-й ранку, нацистські бомби впали на Київ – Україна знову опинилася в епіцентрі масштабної війни.
Минуло понад 80 років – той самий біль, той самий час доби, той самий ранок: 24 лютого 2022 р., теж о 4-й годині, російські ракети порушили мирний сон незалежної держави.
Сьогодні, як і тоді, українці стоять на захисті своєї землі. Та нині ми боремося під синьо-жовтим прапором за право жити вільно у власному домі.
Вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув на фронтах, у концтаборах, під час бомбардувань і окупації, а також тих, хто вижив, але проніс крізь життя страшний біль війни.
Наш обов’язок – пам’ятати минуле і боротися за майбутнє.
РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ!
Адміністрація, студентське Віче